Неділя, 19.11.2017, 02:14Вітаю Вас Гість | RSS
Навчально-виховний комплекс "Школа-садок І-ІІІ ступенів №38 м.Львова"
Меню сайту
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Форма входу
Друзі сайту
Пошук

Поради для батьків


                        ДАРУЙТЕ ДІТЯМ СВОЮ ЛЮБОВ

Скільки уваги  ви приділяєте дитині щодня? хтось скаже, що тільки цим і займається. Але наша увага носить переважно контролюючий характер : не займай, не роби, облиш, прибери тощо. А для дитини увага до неї рівнозначна прояву батьківської любові, підтримці. Діти буквально розквітають від вашої уваги до них. Заради того багато з них готові робити усе навпаки і дратувати батьків непомірною упертістю. Адже за більшістю негативних реакцій стоїть одне: я не відчуваю, що мене люблять.

Навіть подорослішавши, дитина все ще потребує підтвердження того, що її люблять. Батькам же, чим старшими  стають їхні діти, властиво усе частіше помічати їхні проступки. Знайома ситуація : ви сидите на кухні з подругою. Яку давно не бачили, а ваші діти кожні три хвилини втручаються у розмову, намагаючись негайно розв’язати свої „важливі” проблеми. Коли ж ви просите їх не заважати, то з іншої кімнати незабаром доносяться плач і лемент. Ви кидаєте  усе і йдете розбиратися. При цьому усім зрозуміло. Що всі проблеми діти можуть розв’язати самі, а їхня єдина мета – „відірвати” маму від гості, урвати хоча б шматочок маминої уваги. Але ж повноцінної уваги вони не одержують, ситуація повторюватиметься без кінця.

Ви маєте показати своїм дітям, що любите їх, якщо не завжди можете приділити їм достатньої  уваги. Для батьків любов виражається у турботі (нагодувати, одягти тощо), а для дитини – це насамперед підтримка. Тому треба частіше говорити дітям про свою любов до них. Дуже важливо тактильний контакт – ніжний дотик. Коли ви обіймаєте дитину, тримаєте її на руках або просто торкаєтесь її плеча, ви краще будь-яких слів говорите про свої почуття. У даній ситуації можна було б порадити мамі обійняти дитину, не вступаючи з нею у діалог. Адже не запитання були важливі для дитини. А бажання ще раз переконатися, що її люблять, про неї  не забули. Переконавшись у тому, що її люблять, дитина сама піде через деякий час, швидко занудьгувавши від „дорослої” розмови.

Потрібно щодня приділяти дітям „неформальну” увагу. На  розмову можна виділити хвилин 15-20 , і краще, якщо це буде час, наприклад, перед сном. Дитина заспокоїться, коли зрозуміє, що в неї можливість розповісти батькам про себе є.

 

   ПРАВИЛА, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ НАЛАГОДИТИ І ПІДТРИМУВАТИ В РОДИНІ ДИСЦИПЛІНУ БЕЗ КОНФЛІКТІВ 

1. Правила, вимоги обов’язково мають бути в житті кожної дитини. 

2. Правила мають бути гнучкими і їх не повинно бути занадто багато.

3. Батьківські вимоги не мають суперечити життєвим потребам дитини (рухової діяльності, пізнанні, в спілкуванні, в грі).

4. Правила мають бути узгоджені між усіма дорослими членами родини.

5. Тон, в якому промовляється заборона, має бути роз’яснювальним, дружнім, а не примусовим.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ : дисциплінованою вважається та дитина, яка поводить себе нормально як у Вашій присутності, так і при Вашій відсутності.

 

ЯК НЕ ПОТРІБНО КАРАТИ І СВАРИТИ.

Не можна карати і сварити :

-якщо дитина хвора;

-якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

-якщо дитина їсть;

-після сну;

-перед сном;

-під час гри;

-під час виконання завдання;

-одразу після фізичної чи душевної травми ( бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль ( але це не означає, що необхідно втішати дитину);

-якщо дитина не справляється з страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;

-в усіх випадках, коли у дитини  щось не виходить;

-якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших порушень вам не відомі,

-якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди неправий.

                     

  ЯК НЕ ПОТРІБНО ХВАЛИТИ

-Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання;

-Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною);

-Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – нема за що хвалити;

-Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати;

-Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.

 

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить ...

 

 

    СІМ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим  елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою („дев’ять” звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути „Дванадцятька”).

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.