Неділя, 19.11.2017, 02:15Вітаю Вас Гість | RSS
Навчально-виховний комплекс "Школа-садок І-ІІІ ступенів №38 м.Львова"
Меню сайту
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Форма входу
Друзі сайту
Пошук

Інформація для батьків


2016-2017 н.р.

Визначення типових труднощів у навчанні молодших школярів

Феноменологія труднощів

Можливі психологічні причини

 

У письмових роботах пропускає літери

Низький рівень розвитку фонематичного слуху, слабка кон­центрація уваги, несформованість прийомів самоконтролю

 

Нерозвиненість орфографічної зіркості

Низький рівень розвитку довільності, несформованість прийомів навчальної діяльності (уміння діяти за правила­ми), низький рівень розвитку та розподілу уваги, низький рівень розвитку короткочасної пам'яті, слабкий розвиток фонематичного слуху

 

Неуважність

Низький рівень розвитку довільності, низький рівень роз­витку уваги, низький рівень концентрації та стійкості уваги, домінантна мотивація навчання — ігрова

 

Труднощі у вико­нанні математич­них завдань

Низький рівень загального розвитку, слабке розуміння граматичних конструкцій, несформованість уміння орієнтуватися на систему ознак, низький рівень розвитку образного мислення      

 

Труднощі в пере­казуванні тексту

Несформованість уміння планувати свої дії, слабкий розвиток логічного запам'ятовування, низький рівень мовного розвитку, низький рівень розвитку логічних операцій (аналізу, узагальнення, систематизації), занижене самооцінювання

 

Непосидючість

Низький рівень розвитку довільності, низький рівень розвитку вольової сфери, індивідуально-типологічні риси особистості

 

Важко розуміє

по­яснення з першого разу

Несформованість прийомів навчальної діяльності, слабка концентрація уваги, низький рівень розвитку сприймання, низький рівень розвитку довільності, низький рівень загаль­ного розвитку

 

Постійна

неохай­ність у веденні зошита

Слабкий розвиток тонкої моторики руки, несформованість прийомів навчальної діяльності, недостатній обсяг уваги, низький рівень розвитку короткочасної пам'яті

 

Погане знання таблиці множення

Низький рівень розвитку механічної пам'яті, низький рівень, розвитку тривалої пам'яті, розвиток загального інтелекту нижчий за вікову норму, низький рівень розвитку довільно­сті, слабка концентрація уваги, несформованість прийомів навчальної діяльності

 

Не виконує завдання для са­мостійної роботи

Несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку довільності

 

Постійно забуває вдома навчальне приладдя

Висока емоційна нестабільність, підвищена імпульсивність, низький рівень розвитку довільності, низький рівень кон­центрації та стійкості уваги

 

Погано переписує з дошки

Несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку довільності, низький рівень переключення уваги, низький рівень обсягу уваги, низький рівень коротко­часної пам'яті

 

Домашню роботу виконує добре,

а класну — не­дбало

Слабка швидкість проходження психічних процесів, несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку довільності

 

Кожне завдання потрібно повто­рити декілька разів перед тим, як учень починає працювати

Низький рівень концентрації та стійкості уваги, низький рівень розвитку довільності, несформованість уміння ви­конувати завдання за усною інструкцією, несформованість передумов навчальної діяльності

 

Постійно перепи­тує вчителя

Низький рівень обсягу уваги, слабка концентрація та стій­кість уваги, низький рівень розвитку переключення уваги, низький рівень короткочасної пам'яті, низький рівень розвитку довільності, несформованість уміння приймати навчальне завдання

Погано орієнтуєть­ся в зошиті

Низький рівень сприймання та орієнтації в просторі, низь­кий рівень розвитку довільності, слабкий розвиток дрібних м'язів рук

Піднімає руку, але потім мовчить

Несформованість ставлення до себе як до школяра, зани­жена самооцінка, низький рівень розвитку довільності

Запізнюється на уроки

Несформованість прийомів самоконтролю, слабка концен­трація та стійкість уваги, низький рівень розвитку довільно­сті, можливі сімейні труднощі, другорядна вигода

Постійно відволікається на уроках, граєть­ся, лізе під парту, їсть

Несформованість ставлення до себе як до школяра, пере­важає ігрова мотивація навчання, індивідуально-типологічні властивості особистості, слабка концентрація та стійкість уваги; низький рівень розвитку довільності, несформо­ваність прийомів навчальної діяльності

Відчуває страх перед опитуванням  на уроці

Занижене самооцінювання, можливі сімейні труднощі,   і внутрішній стресовий стан, індивідуально-типологічні риси особистості

При перевірці  зошита після  уроку зрозуміло, що письмова ро бота не виконана

Несформованість ставлення до себе  як до школяра, переважає ігрова мотивація навчання, низький рівень розвитку довільності, несформованість прийомів навчальної   діяльності

Коментує оцінки, поведінку вчителя, робить зауваження

Можливі сімейні труднощі; особливості розвитку «Я-концепції»

Довгий час не мо­же знайти місце в класі за партою

Слабкий розвиток орієнтації в просторі, низький рівень розвитку образного мислення, низький рівень розвитку сприймання, низький рівень розвитку самоконтролю, низький рівень розвитку тривалої пам'яті, низький рівень сформованості довільності

Рекомендації батькам

  1. Старання дитини обов'язково мають бути визнаними. Пози­тивна оцінка й добре, тепле ставлення необхідні дитині для гарного самопочуття, формування в неї такої важливої риси, як упевненість у собі та своїх можливостях.
  2. У режимі дня кожної дитини мають бути постійні обов'язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.
  3. Розширюйте й збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, учіть враховувати оцінки й думки інших людей для формування власних поглядів.
  4. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.
  5. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх.
  6. Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.
  7. Не критикуйте дитину при свідках.
  8. Сприяйте розширенню її інтересів.
  9. Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до неспра­ведливості, яка є в більшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність їх застосування.
  10. Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими в спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами,
  11. У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання».

Рекомендації вчителям

  1. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову актив­ність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
  2. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
  3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
  4. Хваліть учня за найменші досягнення.
  5. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її на­слідки.
  6. Створюйте ситуації успіху.
  7. Зменшуйте кількість заперечних слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
  8. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об'єднуйте їх у групки, що працюватимуть разом.
  9. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
  10. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
  11. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкре­слюйте цінність почутого.

Як зацікавити дитину читанням?

Ось декілька порад від фахівців про те, як можна мотивувати дитину
полюбити читання:

  • Покажіть гарний приклад – почніть із себе. Читайте часто й для власного задоволення. Ви створите для своїх дітей модель для наслідування.
  • Нехай у вашої дитини буде доступ до різноманітної літератури: художньої, довідкової, книжок про хобі та різні зацікавлення.
  • Заохочуйте діяльність, частиною якої є читання: готуйте з кулінарних книжок, майструйте повітряного змія за книжкою з інструкцією, спостерігайте за птахами та шукайте інформацію про них в енциклопедії…
  • Читайте бодай десять хвилин щодня.
  • Не ігноруйте спілкування за допомогою записок: лишайте дітям письмові завдання чи послання на холодильнику й заохочуйте письмові відповіді.
  • Попросіть дитину принести книжку з бібліотеки для вас або молодшого братика чи сестрички.
  • Присвятіть один вечір на тиждень родинному читанню замість перегляду телевізора або сидіння в Інтернеті.
  • Заохочуйте дитину за кожної «читальної» нагоди. Пам’ятайте, що читання – це не тільки «великі й страшні книжки», але й комікси, ігри, письмові інструкції, титри в кіно, листування.
  • Читання книжок повинно асоціюватися із задоволенням. Не нав’язуйте дитині книжок на свій смак: можливо, вони їй не сподобаються. Дозвольте їй обирати книжки самостійно. Переконайтеся, що дитина має доступ до різноманітної літератури.
  • Не завершуйте читання читанням. Обговорюйте з дитиною книжки, які прочитала вона, або які ви прочитали разом, згадуйте про події чи персонажів із книжок у різних ситуаціях. Нехай ваше спілкування буде приємним і приносить задоволення.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДЛЯ БАТЬКІВ, СКЛАДЕНІ ДИТИНОЮ

«Дорогі мої тато і мамо!

       Завжди уважно вислуховуй мене. Любіть мене просто так! Не за високі оцінки, вимитий посуд, гарну поведінку. А за те, що я у вас є.

       Давайте проводити більше часу разом: ходити до парку, кататися на каруселях, бувати в аквапарку, цирку, кіно, вечорами грати разом у лото, доміно та різні настільні ігри –

       Довіряйте мені! Хоч іноді розповідайте мені свої таємниці! Підтримуйте усі мої перемоги! Не забувайте підтримувати мене й у нелегкі часи мого життя. Хваліть! Хваліть! І ще раз хваліть мене! Тільки не перехваліть!

      Обіймайте мене і не менше чотирьох разів на день.

      Розмовляйте зі мною, спокійно пояснюйте, розмірковуйте і я буду чемною дитиною, так ви вбережете мене від неприємних подій».

 

СІМ ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ                     

Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини.

♦ Якщо є сумніви до покарання, не карайте.

 ♦ За один раз – одне покарання.

♦ Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

♦ Покарали – пробачили.

♦ Без приниження. Якщо дитина вважає, що ви не справедливі, дія покарання буде зворотною.

♦ Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашого розчарування.

 

Є п’ять базових потреб дитини,

і завдання батьків – їх задовольнити.

1.Перша потреба – це потреба в безпеці,

і вона означає, що дитина не боїться, що про неї забудуть, упевнена, що про неї дбають і захистять її. Батьки не кажуть малюкові навіть жартома: «Я віддам тебе в інтернат, якщо ти будеш нечемним» або «Ти мене не слухаєшся, тож я йду від тебе». Батьки приймають дітей, навіть якщо не приймають їхньої поведінки.

2. Друга потреба – це потреба в безумовній любові. 

Маля має потребу, щоб його поважали просто так, ні за що, оточували любов’ю, яка не ставить умов. Якщо ця потреба задоволена, в дитини формується почуття гідності – дуже актуальне поняття, оскільки революцію в Україні 2013–2014 років часто називають революцією гідності. Чим відрізняється гідність від нарцисизму? Гідність – це почуття, що я є я – і це добре, і я не мушу нічого доводити, я маю право бути собою. Я можу мати здібності з математики й зовсім не мати хисту до музики. Я можу робити помилки й виправляти їх. Хтось може знати щось краще за мене й мати щось більше, але я чуюся, що я є я і поважаю себе, маю право на повагу від інших. Якщо хтось мене зневажає, то для мене це означатиме, що та людина не вміє поважати інших, я ж сам не буду почуватися принижено. Якщо ж індивід не має почуття гідності, він чується приблизно так: я ніхто, але можу бути кимось, коли чогось досягну – статків, посади, медалі на Олімпійських іграх, або ж коли всі боятимуться мене у школі. Таким чином, життя людини перетворюється на гонитву за успіхом, і від цього страждає і вона сама, і можуть страждати інші.

«Малята бажають, щоб ми допомогли їм зрозуміти світ. Дуже гарна нагода для спілкування – розповідати казки, історії, самим їх вигадувати; ми з дітьми любимо разом дивитися мультфільми, а потім їх обговорювати»

3. Третя потреба дитини полягає в дозволі на автентичність.

 Автентичність – це можливість бути собою, справжнім і вільним. Це означає, що я не кажу своїй дитині: ти маєш думати так і отак, а якщо ні, ти мені не син, і я тебе зневажаю. Або я хочу, щоб ти був таким і таким, інакше я тебе не приймаю. Навпаки: я хочу, щоб ти був собою, щоб ти відкрив, хто ти є, і мені самому це дуже цікаво. Автентичність полягає й у праві мати власні почуття, вмінні висловлювати й розуміти їх.

4. Звісно, вільне висловлення себе й свобода потребують меж. 

Дати дитині свободу – це не означає дати їй особливий статус, коли вона може все що завгодно, а інші люди не важливі. Необхідно, щоб малюкові вказали, де його свобода стикається зі свободою іншої людини, де його потреби наштовхуються на потреби інших людей. Дитина має навчитися контролювати себе й поважати інших. Батьки грають важливу роль установлення рамок, дисципліни, причому такої, що не лякає малюка, не позбавляє його відчуття безпеки, – звісно, якщо дитину побити чи закрити у підвалі, ефект буде протилежним.

5. Інша потреба дитини – розкрити свої здібності, таланти, навчитися бути самостійною.

 Вона полягає у реалізації та розвитку власної компетентності.

Дуже важливими інгредієнтами стосунків є такі речі:

• Присутність батьків. Усі ми знаємо, що українські батьки часто змушені їхати на заробітки за кордон. Нерідко потребу їхати дорослі аргументують тим, що не можуть дати дитині освіту, зрештою, не можуть дати нічого, крім бідності. Якщо вони їдуть, малюк росте без батьків, отже, без відчуття безпеки, а дорослі живуть із почуттям провини. Якось у маршрутці з Борисполя я сидів поруч із жінкою, яка прилетіла з Італії. Вона подзвонила синові, і перше запитання, яке він їй поставив, було: «Ти привезла мені футбольний м’яч?». Вона відповіла, що м’яча не купила, привезла щось інше. Син сказав: «Ні, іншого не хочу, забирайся геть, я не бажаю тебе знати». Це теж приклад нездорових сценаріїв, коли подарунки й інші речі замінюють те, що насправді важливе, тоді дітлахи самі перестають розуміти, що їм потрібно, і не усвідомлюватимуть цього в дорослому віці.

• Радість бути разом. Чому саме радість? Це сильна емоція, яка цементує наш зв’язок, тому в теорії прив’язаності поняття «веселитися разом» ключове. Іноді в нашому центрі «Коло сім’ї» ми пропонуємо сімейну ігрову терапію, і батькам часто здається, що це щось несерйозне. Але скажу вам, що коли, наприклад, батьки катуляють діток у коциках, чи разом малюють, чи організовують «війну» подушками – це також створює почуття безпечної прив’язаності. Кожна безпечна прив’язаність виростає також із веселощів. Звісно, для цього нам, дорослим, треба вивільнити власну внутрішню дитину – ту частину себе, яка вміє бавитися, перевдягатися, робити свято.

• Уважність до дитини. Вправа, яку я часом пропоную батькам, – це дивитися на маля, коли воно спить, розглядати його як небачене досі створіння. Щоразу треба собі нагадувати, що перед нами таємниця, зернятко невідомої породи, ми не знаємо, що з нього виросте, але треба навчитися в нього вдивлятися і вслухуватися – з цього й починається батьківство. Слід учитися розуміти дитину, її потреби, все, що в ній відбувається, і правильно це інтерпретувати. Я часто кажу батькам, що турбота про чадо випливає з розуміння його. Є анекдот про мавпу, яка хотіла бути доброю і зробити щось добре. Побачила в річці рибу й подумала: зроблю добру справу, витягну рибу, щоб вона не втонула, – повішаю її на дерево. Деколи ми так само робимо з дітьми, бо не розуміємо їхніх потреб, – і наші дії не рятують малюків, а калічать.

Наведу приклад. Мій син купається у ванні. Я кажу: «Матвійку, вже пізно, треба вилазити й іти спати”. У відповідь чую: «Добре, тату». Я кажу: «Отже, через п’ять хвилин я прийду, треба вилазити з ванни, щоб іти спати». Коли приходжу через п’ять хвилин, син каже: «Ні, я не вилізу, ще п’ять хвилин побавлюся у ванні». Я даю йому ще одну хвилину компромісу, але й після неї він не вилазить із води. Я починаю гніватися й думати, що син не поважає мене. Я готовий уже силою тягнути його з ванни… Як би завершилася ця маленька взаємодія, якби я це зробив? Я би з грубістю витягнув його з ванни, він би, ображений, плакав і заснув із почуттям, що тато ідіот, який його не розуміє. Наступного разу я хотітиму взагалі уникнути цієї ситуації і скажу жінці: йди сама виховуй його, бо ми сваримося і він мене зовсім не поважає.

Але вдається виправити ситуацію: ми з дружиною робимо мікронараду на тему «Як витягнути сина з ванни» і сходимося на тому, що він дуже любить воду. Він не ставиться до батька з неповагою – йому просто дуже важко розлучитися з ванною. Кращим підходом буде, якщо я скажу: «Матвійчику, я тебе розумію, ти так любиш купатись, і якби я був чарівником, я б зараз сказав: чари-бари, хай твоє ліжко перетвориться на ванну, щоб ти міг спати у ній». Я так сказав, і син розсміявся, підніс руки й без проблем виліз із води. Це маленький приклад, як розуміння допомагає нам по-іншому взаємодіяти з дітьми. Це також дає маляті відчути: тато мене розуміє, навіть коли мені чотири роки, і я не маю слів, щоб пояснити, що в мені робиться. Наші взаємини в результаті міцнішають. Його вміння бути у стосунках також розвиватиметься.

• Спілкування, цікавість до дитини: що в ній відбувається? Ви, мабуть, не раз помічали, що малюк хоче ділитися, якщо тільки ми не переламали це бажання своїми негативними реакціями. Дитина потребує ділитися сама й потребує, щоб ділилися з нею й ми: історіями, спогадами, розповідали про роботу… І маємо розуміти: щоб було спілкування з дітлахами, необхідна присутність батьків, про яку вже йшлося. Спілкування не відбувається так, що я приходжу й кажу: ну, сину, мерщій розкажи мені, як минув твій день. Щире спілкування стається тоді, коли ми разом десь ідемо чи разом щось робимо. Буває, ми з сином риболовимо й десь за півгодини він вирішує мені розповісти, що в нього на душі. Це стається між іншим, й обов’язково треба проводити разом багато часу, щоб прийшли ті миті, коли діти хочуть чимось поділитися. Цими особливими хвилинами не слід нехтувати, адже вони допомагають малим осмислювати своє життя. Часом діти хочуть ставити запитання: а як ти в дитинстві ревнував? А як тебе ображали? А як ти переживав? Малята бажають, щоб ми допомогли їм зрозуміти світ. Дуже гарна нагода для спілкування – розповідати казки, історії, самим їх вигадувати; ми з дітьми любимо разом дивитися мультфільми, а потім їх обговорювати. Я думаю, багато сучасних мультиків дуже глибокі: там є мудрість про людську душу, але малюк може не зрозуміти цього сам, тому обговорення з дорослими важливе. Часом ми любимо бавитися вечорами в гру, коли треба розповісти якийсь свій спогад або поставити запитання (наприклад, «Яка твоя мрія?»): крутиться пляшка, і на кому зупиниться, той має відповісти. Це щось на кшталт забав, якими можна стимулювати спілкування.

Формування особистості дитини відбувається внаслідок того, як забезпечено згадані вище потреби, як батьки взаємодіють із чадом із дня у день.