ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
Якщо навколишнє середовище виявляє до людини вимоги, а деякі з них важко адаптуються в силу їх особистісних чи вікових особливостей, то в них може розвинутись відчуття соціальної, психічної і соматичної напруги, а це загроза дезадаптації.
Дезадаптація – це формування неадекватних механізмів пристосування людини до умов навколишнього середовища, порушень в поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, негармонійний розвиток особистості.
Шкільна дезадаптація – втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями й однолітками; схильність до асоціальної поведінки, низька самооцінка, домінування негативного емоційного напруження.
"РОКИ ЧУДЕС" — так називають дослідники перші п'ять років життя дитини. Закладеш в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального
розвитку справляють вагомий вплив на всю подальшу поведінку і спосіб мислення людини.
Результати показали, що шестирічні діти мають більші фізичні та пізнавальні можливості, відносно вищу чутливість до навчання. В той же час доводиться враховувати, що вони вирізняються підвищеною збудливістю, емоційністю, досить швидкою втомлюваністю, нестійкістю уваги, ситуативністю поведінки.
Фактично “неготові” діти – це контингент ризику мати найбільші труднощі, ризику невстигання, ризику поглиблення вже наявних відхилень в стані здоров’я або захворіти від надмірних навантажень і перевтомлення.
Фізична готовність до навчання характеризує функціональні можливості і стан здоров’я.
Спеціальна готовність до навчання - рівень здібностей дитини щодо читання, письма й лічби.
Психологічна готовність до навчання. Вона передбачає готовність розумову, мотиваційну, емоційно-вольову й соціальну.
До проблеми адаптації переважно відносять:
труднощі, пов’язані з новим режимом дня;
труднощі адаптації дитини до класного колективу;
труднощі, що локалізуються в сфері взаємовідносин з вчителями;
труднощі, обумовлені зміною домашньої ситуації при вступі дитини до школи.
Індикатор складності адаптації
Збудження Агресія Заторможеність Депресія Страх Погана поведінка
Прояви шкільної дезадаптації в молодших школярів
|
Форми дезадаптації |
Причини |
Корекційні заходи |
|
Непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності |
Недостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги та уваги з боку батьків та вчителів |
Спеціальні бесіди з дитиною, які дають можливість встановити причини порушень навчальних навичок і надати рекомендації батькам |
|
Невміння довільно керувати своєю поведінкою |
Неправильне виховання в сім’ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень) |
Робота із сім’ю, аналіз власної поведінки вчителем із метою запобігти можливій неправильній поведінці |
|
Невміння увійти в темп шкільного життя (чистіше зустрічається в соматично ослаблених дітей, дітей із затримкою розвитку, слабким типом нервової системи |
Неправильне виховання в сім’ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей |
Робота із сім’єю, визначення оптимального режиму навантаження учня |
|
Шкільний невроз або фобія школи” – невміння розв’язати протиріччі між сімейними і шкільними “ми” |
Дитина не може вийти за межі сім’ї |
Необхідно залучати шкільного психолога – сімейна терапія або групові заняття для дітей у співвідношенні з груповими заняттями для їхніх батьків |
ЩО РОБИТИ:
- Влаштуйте прогулянки до школи
- Збирайте портфель та одягайте форму граючись, щоб малюк робив це сам, а ви допомагали
- Грайте в школу
- Вставайте раніше за 2-3 тижні до початку навчання – забирайте від сну дитини кожного
- дня по 10-15 хвилин
- Дружимо з годинником
- Вчимося порядку – складаємо речі
- «Доросла» кімната – добре мати дитині власний стіл або хоча б дошку
- Більше зеленого кольору – він стимулює увагу і розслабляє
- Не залякуйте оцінками і власним сподіваннями
- Рольові ігри
- Тренування уваги, пам’яті тощо
- Розвивайте мову
Для успішного входження першокласника в навчальну діяльність необхідне цілеспрямоване формування трьох її компонентів – інтелектуального, емоційного і вольового.
Для розвитку інтелектуального компоненту необхідно:
формувати певний рівень понять, правил, розширювати словниковий запас і запас знань, які дозволяють побачити спільне в предметах, явищах, діях.
Для розвитку емоційного компоненту необхідно:
підтримувати позитивний емоційний досвід учнів, створювати для цього умови навчальної діяльності (цікаві завдання, загадки, ребуси тощо).
Для розвитку вольового компоненту необхідно:
вчити дітей свідомо приймати запропоновану мету завдання, або самому її ставити, домагатися її виконання;
варіювати об’єм завдань, ступінь її складності, час виконання, ступінь і форму сторонньої допомоги.